Руслан Воєводов
Під час чергової зустрічі ІГ VOLNa Дніпро ми обрали для обговорення тему психоделічної терапії. Інтерес до неї зараз стрімко зростає, а разом із ним з'являється багато міфів, перебільшень і завищених очікувань.
У нашій спільноті є люди, які роками шукають свій шлях до ремісії. Хтось проходив стаціонарне лікування, хтось був у реабілітаційних центрах, звертався до психологів і психотерапевтів, відвідував групи АН, намагався впоратися самостійно. Хтось став учасником ПТАО. Історії різні. Але всіх об'єднує одне: бажання повернути собі життя.
Коли після кількох спроб людина знову повертається до вживання, це ще не означає, що шансів більше немає. Найчастіше вона просто продовжує шукати інший підхід, інших фахівців або метод, який допоможе саме їй. Саме тому розмова вийшла живою. Було багато запитань, власного досвіду й чесних думок. Окремо ми обговорили свіже дослідження, опубліковане в липні 2026 року в журналі Translational Psychiatry. Воно присвячене тому, як кетамін і MDMA впливають на епігенетичні процеси.
Останнім часом часто можна почути, що ці речовини нібито "переписують ДНК" або стирають психологічну травму. Насправді дослідження цього не підтверджує. Вчені вивчали, чи змінюється після терапії епігенетичний профіль людини. Їх цікавило метилювання ДНК. Якщо говорити простою мовою, сама ДНК залишається незмінною. Змінюються лише своєрідні "позначки", які визначають, які гени зараз працюють активніше, а які менш активно.
Мені подобається просте порівняння. Уявіть ДНК як величезну бібліотеку. Усі книги стоять на своїх місцях. Епігенетика схожа на закладки бібліотекаря, які показують, яку книгу варто відкрити саме зараз. Після застосування кетаміну та MDMA дослідники виявили зміни в ділянках, що пов'язані з нейропластичністю, регуляцією роботи нейронів і нейроімунними процесами. Для кетаміну такі зміни були пов'язані приблизно з 405 генами, для MDMA - приблизно з 346.
Саме тому ці речовини називають психопластогенами. Вони можуть на певний час зробити мозок більш пластичним і відкритим до формування нових нейронних зв'язків. Через це їх активно досліджують у лікуванні депресії, ПТСР, наслідків психологічної травми та порушень емоційної регуляції. Водночас це не означає, що особистість людини автоматично змінюється або травматичний досвід зникає сам по собі.
Якщо пояснювати мовою психотерапії, то травма часто закріплюється як звична модель реагування. Мозок постійно очікує небезпеки й діє так, ніби вона вже поруч. Психопластогени можуть тимчасово зробити ці моделі більш гнучкими. У цей період легше засвоювати новий досвід, переосмислювати пережите й поступово формувати інші способи реагування. Саме тут і починається найважливіша частина роботи. Психотерапія, підтримка, безпечне середовище та інтеграція нового досвіду визначають, які зміни залишаться надовго.
Моє особисте враження після знайомства з цим дослідженням таке: кетамін і MDMA не роблять всю роботу за людину. Вони можуть відкрити коротке "вікно можливостей", у якому мозок стає більш готовим до навчання. А те, що буде закладено в цей період, уже залежить від самої людини, команди фахівців і процесу терапії.
Під час нашої зустрічі були люди, які раніше мали досвід вживання MDMA або кетаміну. Вони поділилися своїми враженнями. Майже всі дійшли однакового висновку: самостійно експериментувати з такими речовинами не варто.
Психоделічна терапія, якщо вона застосовується, має проходити лише за участі спеціально підготовленої команди. Це лікарі, психотерапевти та психологи, які знають протокол, розуміють можливі ризики й мають практичний досвід роботи з такими програмами. Самолікування в цьому випадку може бути небезпечним і становити реальну загрозу для здоров'я, а іноді й для життя.
Діяльність БО "БФ VOLNa" здійснюється за підтримки 100% LIFE, Альянс громадського здоров'я Alliance for Public Health, ViiV Healthcare, PATH, Elton John AIDS Foundation, INPUD